Порядок проходження практики учнями професійно-технічних навчальних закладів (далі –  ТНЗ) установлено Законом України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (далі –  Закон № 103) і Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992 (далі –  Порядок № 992).
     Статтею 29 Закону № 103 передбачено, що підприємства, установи, організації незалежно від форм власності (далі –  підприємство) надають учням і слухачам ПТНЗ робочі місця або навчально-виробничі дільниці для проходження виробничого навчання або виробничої практики відповідно до укладених із ПТНЗ договорів про навчально-виробничу практику. Зазначені підприємства є базою для проходження практики. Професійно-технічні навчальні заклади самостійно формують перелік таких баз, ураховуючи запити підприємств – замовників підготовки фахівців. Учням цих закладів дозволено самостійно обирати місце проходження практики, зокрема, з правом наступного працевлаштування.
      Учнів та слухачів ПТНЗ на час виробничого навчання й виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включають.
     Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць розробляє Кабінет Міністрів України.
   Керівники підприємств несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці й оплату праці учнів та слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки й виробничої санітарії відповідно до укладених із ПТНЗ договорів про навчально-виробничу практику.
     Учні та слухачі ПТНЗ під час виробничого навчання й виробничої практики виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 992 керівник підприємства, яке є базою практики, перед її початком має:
— видати наказ про персональний розподіл учнів та слухачів ПТНЗ на робочі місця або навчально-виробничі дільниці виробничих підрозділів;
— визначити порядок оплати їхньої праці;

— за фактично виконану роботу відповідно до норм праці;
— призначити керівника практики.

     За фактично виконаний учнями й слухачами за період виробничого навчання й виробничої практики обсяг робіт відповідно до виробничих завдань підприємство нараховує заробітну плату і переказує нараховані кошти для виплати на рахунок ПТНЗ або виплачує їх безпосередньо учням і слухачам не пізніше п’яти днів після виплати заробітної плати працівникам цього підприємства (п. 17 Порядку № 992).

     Головна мета виробничої практики –  вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації відповідних робітничих професій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Головними завданнями практики є:

1. Ознайомлення з організацією роботи виробничого підрозділу, до якого прикріплено учня.

2. Закріплення знань, умінь і навичок, що одержані в процесі теоретичного і практичного навчання.

3. Самостійне виконання робіт складністю відповідного рівня кваліфікації.

4. Освоєння професії кваліфікованого робітника (відповідного рівня кваліфікації).

5. Вивчення передових високопродуктивних прийомів і способів праці, а також інструментів, приладдя, обладнання.

6. Набуття навичок роботи на сучасному обладнанні та виявлення і усунення простих технічних неполадок обладнання.

7. Дотримання норм і правил безпеки праці, електробезпеки та пожежної безпеки.

8. Ведення щоденника виробничої практики.